UA-75651220-1

Допуски форми і розташування поверхонь

Форму деталі, як і розміри, отримують під час виготовлення із відхиленнями від номінальної геометрично правильної форми (непрямолінійність, овальність тощо).

Відхилення форми поверхонь деталей виникають у процесі обробки через неточність і деформації верстата, неточність і зношуваність різального інструменту, неточність затискних пристроїв, деформації заготовки під час обробки, нерівномірність величини припуску на обробку, нерівномірність твердості матеріалу заготовки за її довжиною тощо.

Згідно з ГОСТ 24642-81 прийнято такі основні буквені позначення форм і розташування поверхонь:

Δ - відхилення форми, відхилення розташування або сумарне відхилення форми і розташування;

Т - допуск форми, допуск розташування або сумарний допуск форми і розташування;

l - довжина нормовної ділянки.

Стандарти містять терміни та норми вимог насамперед до циліндричних деталей, деталей із плоскими поверхнями і корпусних деталей.

Відхилення форми - відхилення форми реальної поверхні від форми номінальної поверхні.
Допуск форми - це найбільше допускне значення відхилення форми.

Номінальна форма поверхні - це поверхня, форму якої задано у кресленні або в іншому технічному документі.

Реальна поверхня - поверхня, отримана під час обробки деталі.

Профіль поверхні - це лінія перетину поверхні з площиною, перпендикулярною їй або паралельною її осі.

Профіль може бути номінальним - при перерізі номінальної поверхні, і реальним - при перерізі реальної поверхні.

Відхилення профілю - відхилення реального профілю від номінального.

Допуски відхилення форми елемента задаються по всій довжині розглядуваної деталі або на нормовній ділянці.

Нормовна ділянка - це ділянка поверхні, до якої наллежить допуск відхилення форми.
Рис. 1.5.6. Відхилення від прямолінійності (загальний випадок):
Δ - відхилення від прямолінійності (а); увігнутість (б); опуклість (в)
Відхилення від прямолінійності осі (зігнутість осі) - це найменше значення діаметра циліндра, всередині якого розташована реальна вісь поверхні в межах нормовної ділянки.

На кресленнях допуск прямолінійності осі позначається у такий самий спосіб, як і допуск прямолінійності в площині, проте в рамці поряд із величиною допуску буде знак М, що позначає залежність цього допуску від відхилення діаметра.

Відхилення від площинності.
Відхиленням від площинності в комплексі вважають найбільшу відстань Δ від точок реальної поверхні від прилеглої площини в межах нормовної ділянки (рис. 1.5.7).
Рис. 1.5.7. Відхилення від площинності (загальний випадок):
Δ - відхилення від прямолінійності профілю (а); окремі випадки: увігнутість (б); опуклість (в); сідлоподібність (г)
Відхилення від циліндричної поверхні. Відхиленням від циліндричності вважають найбільше відхилення Δ від точок реальної поверхні до поверхні прилеглого циліндра (рис. 1.5.8).
Рис. 1.5.8. Відхилення від циліндричності (загальний випадок):
Δ - найбільше відхилення у поздовжніх перерізах (а); окремі випадки: зігнутість (б); конусність (в); сідлоподібність (г); бочкоподібність (д)
Відхилення від круглості. Відхиленням від круглості вважають найбільшу відстань Δ від точок реального профілю поперечного перерізу до прилеглого кола (рис. 1.5.9).
Рис. 1.5.9. Відхилення від круглості (загальний випадок):
Δ1, Δ2 - відхилення в поперечних перерізах (а); окремі випадки: ограновування (б); овальність (в)
Ограновуванням називають відхилення від круглості, при якому реальний профіль поверхні являє собою багатогранну фігуру.

Овальністю називають відхилення форми від круглості, при якому реальний профіль поверхні являє собою овалоподібну фігуру, найбільший і найменший діаметри якої знаходяться у взаємно перпендикулярних напрямках. Овальність виникає під час обробки тіл обертання в центрах або патронах; огранування - при таких видах обробки, як безцентрове шліфування.

Відхилення від паралельності площин - різниця найбільшої і найменшої відстаней між площинами в межах нормовної ділянки (рис. 1.5.10).
Рис. 1.5.10. Відхилення від паралельності площин
Допуск паралельності - найбільше допускне значення відхилення від паралельності.

Відхилення від перпендикулярності - відхилення кута між площинами від 90°, виражене в лінійних одиницях на довжині нормовної ділянки l (рис. 1.5.11).
Рис. 1.5.11. Відхилення від перпендикулярності площин:
Т - допуск перпендикулярності; l - задана довжина
Допуск перпендикулярності - найбільше допускне значення відхилення від перпендикулярності.
Рис. 1.5.12. Відхилення від співвісності:
Δ - відхилення від співвісності відносно базової осі
Допуск співвісності - найбільше допускне значення відхилення від співвісності (це допуск у радіусному виразі; в діаметральному виразі це значення подвоюється).

Відхилення від симетричності - найбільша відстань Δ між площиною симетрії (віссю) розглядуваного елемента і площиною симетрії базового елемента в межах нормовної ділянки (рис. 1.5.13).
Рис. 1.5.13. Відхилення від симетричності:
Δ - відхилення від симетричності осі отвору відносно поверхонь
Допуск симетричності - найбільше допускне значення відхилення від симетричності (в діаметральному виразі це значення подвоюється).

Сумарні відхилення форми і розташування поверхонь

При виготовленні деталей машин реальні відхилення форми і розташування поверхонь у більшості випадків виникають одночасно, тобто поверхня елемента деталі при обробці виявляється виготовленою з відхиленням як за формою, так і за розташуванням від бази. Обидва ці відхилення додаються (алгебраїчна сума), і виникають так звані сумарні відхилення форми і розташування поверхні. Це зовсім не означає, що на кресленні завжди має бути позначена норма точності, форми і розташування поверхні.

Сумарне відхилення - радіальне биття - є одним із найхарактерніших. У ньому зазвичай сумується відхилення від круглості з відхиленням від співвісності з базовою віссю обертання деталі.

Радіальне биття - різниця Δ найбільшої і найменшої відстаней від точок реального профілю поверхні обертання до базової осі в перерізі площиною, перпендикулярною базовій осі (рис. 1.5.14).
Рис. 1.5.14. Сумарне відхилення - радіальне биття
Допуск Т радіального биття - найбільше допускне значення радіального биття.

Це биття - результат сумісного проявлення ексцентриситету і відхилення від круглості, що виявляється при повороті виробу навколо базової осі на 360°.

Допуск Т торцевого биття - найбільше допускне значення торцевого биття.

Це биття є результатом сумісного прояву відхилень від перпендикулярності і площини, виявляється при повороті виробу на 360°.

Повне радіальне биття - різниця найбільшої й найменшої відстаней від усіх точок реальної поверхні в межах нормовної ділянки до базової осі.

Допуск повного радіального биття - найбільше допускне значення повного радіального биття.

Це биття є результатом сумісного прояву відхилень від циліндричності та співвісності.

Повне торцеве биття - різниця найбільшої й найменшої відстаней від точок усієї торцевої поверхні до площини, перпендикулярної базовій осі.
Нормовна ділянка задається розмірами, які визначають її площу, довжину або кут сектора.

Відлік відхилення форми здійснюється від прилеглої поверхні або прилеглого профілю. Основними видами прилеглих поверхонь і профілей є:
прилегла поверхня - має форму номінальної поверхні, що стикається з реальною поверхнею і розташована зовні матеріалу деталі так, щоб відхилення від неї найвіддаленішої точки реальної поверхні в межах нормовної ділянки мало мінімальне значення;
прилегла площина - площина, що стикається з реальною поверхнею і розташована зовні матеріалу деталі так, щоб відхилення від неї найвіддаленішої точки реальної поверхні в межах нормовної ділянки мало мінімальне значення;
прилеглий циліндр - циліндр мінімального діаметра, описаний навколо реальної зовнішньої поверхні або максимального діаметра, вписаний у реальну внутрішню поверхню;
прилегле коло - коло мінімального діаметра, описане навколо реального профілю зовнішньої поверхні обертання або максимального діаметра, вписане в реальний профіль внутрішньої поверхні обертання.

Стандартом регламентовано такі види відхилень форми.

Відхилення форми поверхні від прямолінійності. Різновидами його є: відхилення від прямолінійності в площині, відхилення від прямолінійності осі. Відхиленням від прямолінійності в площині є найбільша відстань Δ від точок реального профілю поверхні від прилеглої прямої. Це комплексне відхилення. Комплексні вимоги до форми поверхні - це вимоги до поверхні, які узагальнюють усі дефекти форми поверхні, у сукупності. До таких відхилень належать похибка плоскої поверхні, відхилення від прямолінійності осі циліндричної поверхні тощо. Окремими видами відхилень від прямолінійності плоских поверхонь вважають опуклість і увігнутість (рис. 1.5.6).