UA-75651220-1
Основи технічних вимірювань
    Вимірювання є одним із шляхів пізнання природи людиною, що поєднує теорію з практичною діяльністю людини. Вони є основою наукових знань, служать для обліку матеріальних ресурсів, забезпечення потрібної якості продукції, взаємозамінності деталей і вузлів, вдосконалення технології, автоматизації виробництва, стандартизації, охорони здоров’я і забезпечення безпеки праці і для багатьох інших галузей людської діяльності.
    Питаннями теорії та практики забезпечення однаковості вимірювань займається метрологія.
     Метрологія являє собою науку про вимірювання, про методи і засоби, забезпечення їх однаковості, про способи досягнення потрібної точності.
    Вимірювання - це знаходження значення фізичної величини дослідним шляхом за допомогою спеціальних технічних засобів.
    Вимірюванням ще називають пізнавальний процес, у якому спеціальним засобом є величина об’єкта вимірювання.
    Засоби вимірювання - це пристрої, здатні у процесі вимірювання виявити числове значення величини вимірюваного розміру.
    Засоби вимірювання здавна прийнято поділяти на три основні види: міри, вимірювальні інструменти й вимірювальні пристрої.
    Міри - це засоби вимірювання, які речовинно відтворюють фізичну величину заданого розміру.
    Міри поділяють на однозначні та багатозначні. Однозначна міра відтворює величину одного розміру.
    Вимірювальні інструменти й вимірювальні пристрої - це засоби вимірювання, здатні виробляти показання - числову вимірювальну інформацію - у формі, доступній для безпосереднього сприйняття спостерігачем. Ці показання виробляються у прийнятих одиницях вимірювання.
     Для вимірювання лінійних розмірів у системі СИ прийняті такі одиниці вимірювань: метр (м), міліметр (мм), мікрометр (мкм). Для вимірювання кутових розмірів - градус (°), хвилина (′), секунда (″).
    Штангенциркулі
    Штангенциркулі випускаються таких типів: ШЦ-І, ШЦ-1Ц, ШЦ-1, ШЦ-ІІ і ШЦ-ІІІ. Кожен із них має спільні основні частини і свої особливості.
     ШЦ-І з двостороннім розташуванням губок, для зовнішніх і внутрішніх вимірювань і з лінійкою для вимірювань глибини (рис. 1.5.19). Величина відліку по ноніусу - 0,1 мм, границя вимірювань - від 0 до 125 мм.

Класифікація вимірювальних засобів

Рис. 1.5.19. Штангенциркуль ШЦ-І
    ШЦ-1Ц - для відліку, замість ноніуса служить відлікова головка, а на ребрі штанги закріплено рейку, тому показання читаються за положенням стрілки на круглій шкалі, що є простіше, швидше і менш утомно для виконувача (рис. 1.5.20).
Рис. 1.5.20. Штангенциркуль ШЦ-1Ц
Рис. 1.5.21. Відлікова головка штангенциркуля ШЦ-1Ц
     ШЦТ-І - відсутні губки для внутрішніх вимірювань, а вимірювальні поверхні губок для зовнішніх вимірювань мають пластини із твердих сплавів для підвищення зносостійкості.
Рис. 1.5.22. Штангенциркуль ШЦТ-І:
1 - затиск рамки; 2 - рамка; 3 - штанга; 4 - ноніус; 5 - вимірювальні губки
     ШЦ-ІІ - відрізняється від попередніх конструкцій тим, що у нього відсутня лінійка глибиноміра. ШЦ-ІІ із двостороннім розташуванням губок: нижні губки - для зовнішніх і внутрішніх вимірювань, верхні губки - для розмічувальних робіт на площині (рис. 1.5.23). Границя вимірювань 0-200 мм, 0-250 мм і 0-320 мм, величина відліку по ноніусу 0,05 мм. Штангенциркулі типу ШЦ-ІІ є найпоширенішими в інструментальному виробництві (рис. 1.5.24).
Рис. 1.5.23. Штангенциркуль ШЦ-II:
1 - верхні губки для розмічувальних робіт на площині; 2 - нижні губки для зовнішніх і внутрішніх вимірювань
Рис. 1.5.24. Штангенциркуль ШЦ-ІІ:
1 - штанга; 2 - вимірювальні губки; 3 - розмічувальні губки; 4 - рамка; 5 - затиск рамки; 6 - ноніус; 7 - мікрометрична подача
     Основними його частинами є штанга 1, вимірювальні губки 2, розмічувальні губки 3, рамка 4, затиск рамки 5, ноніус 6 і мікрометрична подача 7 для плавного підведення губок до поверхні вимірюваної деталі. Вимірювальні губки мають циліндричну зовнішню поверхню, призначену для вимірювання отворів і відстаней між стінками деталей. Радіус цих поверхонь не перевищує половини сумарної товщини губок. Розмір b зсунутих губок зазвичай має 10 мм і маркується на бічній поверхні. У всіх внутрішніх вимірюваннях до показань за шкалою штанги додають цей розмір (рис. 1.5.25). Для зовнішніх вимірювань використовуються внутрішні вимірювальні поверхні губок 2 і 3; відстань а між губками є визначуваним розміром деталі.
Рис. 1.5.25. Маркування губок штангенциркуля ШЦ-ІІ - 10 мм
     ШЦ-ІІІ - відрізняється від ШЦ-ІІ тим, що має тільки губки для зовнішніх і внутрішніх вимірювань 1 (рис. 1.5.26). Границя вимірювань 0-500 мм, 800-2000 мм, відліки по ноніусу 0,05 мм, 0,01 мм.
Рис. 1.5.26. Штангенциркуль ШЦ-ІІІ:
1 - губки для зовнішніх і внутрішніх вимірювань
     Для лінійних вимірювань застосовують також штангенциркулі з електронним цифровим відліком (рис. 1.5.27).
Рис. 1.5.27. Штангенциркуль з електронним цифровим відліком
Калібри гладкі і шаблони. Одномірний інструмент без шкал, застосування якого підвищує продуктивність праці. Калібри і шаблони особливо широко застосовують у масовому і серійному виробництві для контролю розмірів, форми і взаємного розташування поверхонь. Найпоширенішим є спосіб контролю розмірів гладкими калібрами, які часто називають граничними.

Калібри-скоби для контролю валів. Прохідна сторона (ПР) має розмір, який дорівнює найбільшому граничному розміру вала, а непрохідна (НЕ) - найменшому граничному розміру вала (рис. 1.5.28-1.5.31).
Рис. 1.5.28. Скоба листова двостороння від 1 до 50 мм
Рис. 1.5.29. Скоба листова одностороння від 1 до 180 мм
Рис. 1.5.30. Скоба штампована двостороння від 3 до 100 мм
Рис. 1.5.31. Скоба регульована від 0 до 330 мм
Застосування калібрів-скоб. Прохідна сторона калібрів (ПР) для валів має проходити в перевірювану поверхню контрольованого розміру, а непрохідна (НЕ) не повинна в неї проходити.

Вимірювальні поверхні калібрів мають бути дещо змазаними.

Застосування занадто великих зусиль при вимірюванні призводить до неправильних показань і завчасного зношуванню вимірювальних поверхонь інструменту.
Рис. 1.5.32. Застосування калібрів-скоб
Калібри-пробки для контролю отворів. Прохідна сторона (ПР) пробки має розмір, який дорівнює найменшому граничному розміру отвору, а непрохідна сторона (НЕ) - найбільшому граничному розміру отвору.
Рис. 1.5.33. Калібри-пробки
Застосування пробок. Прохідна сторона пробки (ПР) має проходити в перевірюваний отвір, а непрохідна сторона (НЕ) не повинна проходити.
Рис. 1.5.34. Застосування пробок
Шаблони для контролю довжин і висот. Контроль довжин і висот граничними шаблонами здійснюється так само, як і скобами і пробками, тобто пересуванням їх вимірювальних поверхонь відносно перевірюваних поверхонь деталей (виробів).

Шаблони радіусні. Шаблони радіусні призначені для контролю вгнутих і опуклих поверхонь (рис. 1.5.35). Радіусний шаблон являє собою стальну пластину, кінець якої виконаний по дузі певного вгнутого або опуклого радіуса. Опуклі поверхні виробів контролюють вгнутими шаблонами, вгнуті поверхні - опуклими шаблонами. Контроль здійснюють сполученням шаблона з перевірюваною поверхнею: за величиною і рівномірністю просвіту роблять висновок стосовно якості обробки.
Рис. 1.5.35. Шаблони радіусні
Штангенглибиноміри
Штангенглибиноміри призначені для вимірювання висот і глибин. Їх застосовують для контролю глибин глухих отворів, уступів, пазів, канавок (рис. 1.5.36).
Рис. 1.5.36. Штангенглибиномір
Основою штангенглибиноміра (рис. 1.5.37) є рамка 4, яка має внизу опору 6 з вимірювальною поверхнею. Крізь рамку проходить штанга зі шкалою 1 і вимірювальною поверхнею на торці. Штанга 1 розташована і пересувається перпендикулярно вимірювальної поверхні опори 6, ноніус 5 нанесено на окремій пластині і закріплено в рамці 4 паралельно шкалі штанги. Мікрометрична подача 2 рамки (3 - затиск) на штангенглибиномірі така сама, як і на штангенциркулі ШЦ-ІІ.
Рис. 1.5.37. Штангенглибиномір:
1 - штанга; 2 - мікроподача; 3 - затиск; 4 - рамка; 5 - ноніус; 6 - опора
Штангенглибиноміри виготовляють з границею вимірювань 0-60 мм, 0-250 мм, 0-400 мм і величиною відліку по ноніусу 0,05 мм.

При вимірюванні штангенглибиноміром його основу ставлять на гладку поверхню деталі, від якої ведуть відлік розміру, а штангу пересувають до упору в поверхню, до якої вимірюють відстань (рис. 1.5.38). Перед вимірюванням інструмент необхідно перевірити: при суміщенні торця штанги з площиною основи нульові штрихи штанги і ноніуса мають збігатися.
Рис. 1.5.38. Вимірювання глибини деталі штангенглибиноміром
Штангенрейсмуси призначаються для вимірювання висоти деталей, установлених на перевірній плиті і для виконання точного просторового розмічання. До комплекту штангенрейсмуса входять ніжки для вимірювання висотних розмірів і ніжки для виконання розмічувальних робіт.

Опорною деталлю штангенрейсмуса (рис. 1.5.39) є основа 6, у якій закріплена штанга 1 зі шкалою, розташована перпендикулярно опорній площині основи. Штангою пересувається рамка 4 з виступом для кріплення ніжок, а в ній паралельно шкалі штанги розташований ноніус 5, нанесений на окремій пластинці. Мікроподачу 2 рамки (3 - затиск) тут застосовано таку саму, як і на штангенциркулі ШЦ-ІІ і штангенглибиномірі. На виступі рамки за допомогою держака 7 закріплюються ніжки: вимірювальна 8 і розмічувальна 9. Шкали штанги і ноніуса штангенрейсмусів виконують такі самі, як і на штангенциркулях і штангенглибиномірах.
Рис. 1.5.39. Штангенрейсмус:
1 - штанга; 2 - мікроподача; 3 - затиск; 4 - рамка; 5 - ноніус; 6 - основа; 7 - державка; 8 - вимірювальна ніжка; 9 - розмічувальна ніжка
Інструментальна промисловість випускає штангенрейсмуси з границями вимірювань 0-250 мм, 40-400 мм і більше до 1500-2500 мм з величиною відліку по ноніусу 0,05 і 0,1 мм.

Виліт ніжок штангенрейсмусів відповідний довжині штанги 50, 80, 125 і 160 мм.

Мікрометричні інструменти

Визначення лінійних розмірів з вищою точністю, ніж штангенінструментом, здійснюється мікрометричним інструментом. Як і масштабні міри, мікрометричний інструмент призначений для вимірювання зовнішніх і внутрішніх діаметрів, висот і глибин деталей. Так само, як і штангенінструмент, мікрометр дозволяє визначити розмір безпосередньо відліком по шкалі, однак різниться від нього своєю конструкцією.
Рис. 1.5.40. Мікрометр гладкий
Рис. 1.5.41. Мікрометричний глибиномір
Рис. 1.5.42. Мікрометричний нутромір
Будова мікрометричних інструментів заснована на застосуванні гвинтової пари, яка перетворює обертальний рух мікрометричного гвинта в його поступальний рух. Мікрометричний гвинт має довжину різьби 25 мм. Цим розміром обмежують інтервали вимірювання всіх мікрометричних інструментів, оскільки подовження різьби гвинта призводить до втрати його точності.

У гвинтовій парі поздовжнє пересування гвинта прямо пропорційне кроку різьби й куту повороту гвинта (рис. 1.5.43).
Рис. 1.5.43. Гвинтова пара:
1 - стебло; 2 - нарізна втулка; 3 - мікрогвинт
Характеристику мікрометричних інструментів вітчизняного виробництва подано в табл. 5.1.
Мікрометри гладкі типу МК призначені для вимірювання зовнішніх розмірів виробів.

Важільно-механічні пристрої перетворюють малі відхилення розмірів у зручні для відліку пересування стрілки по шкалі. Як правило, вони призначені для вимірювання розмірів виробів відносним методом. Якщо розміри виробів менше діапазону показань пристрою, то вимірювання можуть бути виконані абсолютним методом. До основних типів механічних передач, використовуваних у пристроях, належать важільні, зубчасті, важільно-зубчасті, пружинні і важільно-пружинні механічні передачі.

Важільно-механічні пристрої можна поділити на три основні групи:
1. Вимірювальні головки - знімні відлікові пристрої, призначені для оснащення контрольно-вимірювальних пристроїв.
2. Пристрої із вбудованими відліковими пристроями - важільні скоби, важільні мікрометри тощо.
3. Пристрої із знімними відліковими пристроями - індикаторні скоби, нутроміри і глибиноміри тощо (рис. 1.5.44).
Рис. 1.5.44. Вимірювальний пристрій зі знімним відліковим приладом
Вимірювальні головки застосовують для вимірювання розмірів, а також відхилень виробів від заданої геометричної форми - овальності, биття, ограновування, прямолінійності тощо. Вимірювальні головки встановлюють на стояках або штативах, які показані на рис. 1.5.45.
Рис. 1.5.45. Стояки і штативи для вимірювальних головок
Зубчасті вимірювальні головки

Зубчасті вимірювальні головки - індикатори годинникового типу випускаються чотирьох типів:
- нормального розміру з діаметром обідка 58 мм і границями вимірювань 0-5 і 0-10 мм;
- малогабаритні - з діаметром обідка 42 мм і границями вимірювань 0-2 мм;
- для торцевих вимірювань з діаметром обідка 42 мм і границями вимірювань 0-2 мм;
- зі збільшеною шкалою, які мають діаметр обідка 90 мм і границі вимірювань 0-5 мм, якщо ціна поділок 0,01 і 0-10 мм, якщо ціна поділки 0,1 мм.

Випускаються індикатори і з границею вимірювання 25-50 мм. Індикатор для торцевих вимірювань має вимірювальний стрижень з боку кришки. Індикатори зі збільшеною шкалою мають великий інтервал поділок, широкі чіткі риски і великі цифри на циферблаті, що значно полегшує відлік показань і знижує стомлюваність контролера і робітника у разі безперервних вимірювань, але при цьому збільшуються габаритні розміри і вага індикаторів (рис. 1.5.46).
Рис. 1.5.46. Індикатор годинникового типу
Основні дані стосоно індикаторів годинникового типу подано в табл. 5.2.
Читання показань

Ціле число міліметрів відлічується стрілкою покажчика обертів за малою шкалою. Соті частки міліметрів відлічуються стрілкою за великою шкалою. При підйомі вимірювального стрижня (прямий хід) показання читають за зовнішніми цифрами великої шкали (збільшення за годинниковою стрілкою). При опусканні вимірювального стрижня (зворотний хід) показання читають за внутрішніми цифрами великої шкали (збільшення проти годинникової стрілки) (рис. 1.5.47).
Рис. 1.5.47. Читання показань під час вимірювання індикатором годинникового типу:
а - прямий хід, показання 1,03 мм; зворотний хід, показання 8,97 мм; б - прямий хід, показання 2,69 мм; зворотній хід, показання 7,31 мм
Індикатор годинникового типу широко використовується в машинобудуванні найрізноманітніших вимірювальних і налагоджувальних задач. Одним з основних видів його застосування є вимірювання лінійних розмірів деталей машин методом порівняння з мірою, вимірювання відхилень форми і розташування поверхонь, а також використання у вигляді відлікової стрілкової головки в різних вимірювальних і налагоджувальних пристроях (рис. 1.5.48).
Рис. 1.5.48. Вимірювання за допомогою індикатора годинникового типу
Важільно-зубчасті вимірювальні головки

До важільно
-зубчастих вимірювальних головок належать індикатори типу ІГ і багатообертові індикатори типу МІГ, які випускаються з ціною поділки 0,001 і 0,002 мм.

Основні вузли головок типу ІГ (рис. 1.5.49) - наконечник 1, вимірювальний стрижень 2, приєднувальна гільза 3, аретир 4, стрілка 5, циферблат 6, корпус 7, покажчик поля допуску виробу 8 і гвинт точної установки механізму в нульове положення 9.

Аретир - важіль для підйому вимірювального стрижня перед установкою виробу.
Рис. 1.5.49. Вимірювальна головка типу ІГ:
1 - наконечник; 2 - вимірювальний стрижень; 3 - приєднувальна гільза; 4 - аретир; 5 - стрілка; 6 - циферблат; 7 - корпус; 8 - покажчик поля допуску вимірювання; 9 - гвинт
Багатообертові індикатори типу МІГ мають ті самі основні вузли, що й індикатори типу ІГ. На циферблаті нанесено 200 поділок кругової шкали, тут розташований також покажчик числа обертів стрілки. Повне число обертів стрілки дорівнює 5 (рис. 1.5.50).
Рис. 1.5.50. Багатообертова вимірювальна головка
Оптико-механічні пристрої (оптиметри, оптикатори, контактні інтерферометри, довжиноміри, вимірювальні машини, мікроскопи і проектори) призначені для високоточних вимірювань розмірів і відхилень геометричної форми виробів.

Конструктивно вони являють собою вимірювальні трубки (головки), встановлювані на стояках. У вимірювальному механізмі трубок оптиметрів і оптикаторів сполучаються механічний і оптичний важелі, тому такі пристрої іноді називають важільно-оптичними.

Принцип дії оптичного важеля показано на рис. 1.5.51. На дзеркало 1 падає промінь світла 2 і відбивається на шкалу пристрою 3. Якщо дзеркало нахилити на кут α, то відбитий промінь зсунеться по шкалі на величину l, пропорційну відстані L шкали від дзеркала: l = 2αL. Механічний важіль пов’язує вимірювальний стрижень пристрою із дзеркалом, що повертається. Оптична система - сукупність оптичних вузлів і деталей (лінзи, призми, дзеркала, об’єктиви, окуляр тощо), перетворює малі повороти дзеркала у зручні для відліку пересування світлового потоку із зображенням покажчика на шкалі пристрою.
Рис. 1.5.51. Принцип оптичного важеля:
1 - дзеркало; 2 - промінь світла; 3 - шкала пристрою
За положенням лінії вимірювання оптиметри поділяють на вертикальні (ОВ) і горизонтальні (ОГ), а за способом відліку показань - на окулярні (ОВО, ОГО) й екранні (ОВЕ, ОГЕ). Основні метрологічні показники оптиметрів наведено в табл. 5.3.
Для вимірювання лінійних розмірів серед оптико-механічних пристроїв найпоширенішими є оптиметри - пристрої, в конструкції яких перетворювальний пристрій заснований на застосуванні оптичних і механічних елементів.

Вертикальний оптиметр (рис. 1.5.52). Пристрій нагадує стояк із вимірювальною головкою, наприклад з мікрокатором. Практично вертикальний оптиметр слід вважати засобом вимірювання, який складається зі стояка й оптико-механічної відлікової вимірювальної головки, її зазвичай називають трубкою оптиметра.
Рис. 1.5.52. Вертикальний оптиметр
Як видно з рис. 1.5.52, на вертикальному оптиметрі можна вимірювати тільки зовнішні лінійні розміри. Для вимірювання як зовнішніх, так і внутрішніх розмірів служить горизонтальний оптиметр (рис. 1.5.53). Цей пристрій складається з основи 1, вала 2, двох кронштейнів 3, пінолю 4 з переставним наконечником, стола предметного 5 і трубки оптиметра 6 з вимірювальним наконечником 7. Особливість стола 5 полягає в тому, що його площадку можна за допомогою рукояток ставити в будь-яке необхідне положення при вимірюванні так, щоб величина виміряного розміру деталі не залежала від розташування опорної поверхні, якою деталь покладено на стіл. Окрім цього горизонтальний оптиметр обладнаний пристроєм для вимірювання внутрішніх лінійних розмірів (рис. 1.5.53, б), що складається із серг 8, підвішених у дугах 9, у свою чергу, закріплених одна на пінолю 4, а друга на трубці оптиметра 6.
Рис. 1.5.53. Горизонтальний оптиметр:
а - загальний вигляд; б - вимірювання внутрішніх розмірів: 1 - основа; 2 - вал; 3 - кронштейни; 4 - піноль; 5 - стіл предметний; 6 - трубка оптиметра; 7 - вимірювальний наконечник; 8 - серги; 9 - дуги
Основні параметри оптиметрів:
- вертикальний оптиметр: ціна поділки - 1 мкм; діапазон вимірювання зовнішніх розмірів від 0 до 180 мм;
- горизонтальний оптиметр: ціна поділки - 1 мкм; діапазон вимірювання зовнішніх розмірів від 0 до 500 мм, внутрішніх розмірів від 13,5 до 400 мм.

Оптиметри застосовують насамперед для вимірювання розмірів і відхилень форми особливо точних деталей машин і інструментів і перевірки КМД 3-, 4- і 5-го класів точності.

Пневматичні пристрої. Дія засобів вимірювання з пневматичним перетворенням, застосовуваних для вимірювання лінійних розмірів, заснована на порівнянні параметрів потоку стиснутого повітря, на шляху якого ставлять спочатку зразок, а потім вимірювану деталь (це також один із методів вимірювання порівнянням із мірою).

Особливість цих засобів вимірювання полягає в безконтактному вимірюванні.

На заводах застосовують два види приладів: прилади низького тиску, що ґрунтуються на вимірюванні тиску повітря, і поплавкові (ротаметри), які ґрунтуються на вимірюванні витрати повітря.

Найпоширенішими є поплавкові пневматичні довжиноміри (рис. 1.5.54).
Рис. 1.5.54. Ротаметр:
а - фільтр-стабілізатор; б - корпус з вимірювальними трубками; в - пневматичні калібри: 1 - стабілізатор тиску; 2 - фільтр; 3 - гвинт регулювання; 4 - шланг; 5 - мембрана; 6 - гвинт регулювання; 7 - сопла-отвори; 8 - поплавок (ротор); 9 - скляна трубка
Головною частиною такого засобу вимірювання є скляна трубка з конічним довгим отвором і шкалою, накладеною зовні на трубку 9. Усередині трубки розташований легкий поплавок (ротор) 8, по якому відлічують показання за шкалою трубки.

Потік повітря, пройшовши фільтр 2, через стабілізатор тиску 1, мембрану 5 входить знизу через шланг 4 у трубку 9 і підштовхує вгору ротор-поплавок 8. Далі повітря проходить крізь гальмівні сопла-отвори 7 і потрапляє у шланг, який з’єднує трубку зі спеціальним пристроєм - пневматичним калібром (рис. 1.5.54).

Для вимірювання валів застосовують пневматичний калібр у формі скоби з соплами, а для вимірювань отворів - пневматичний калібр у формі пробки з соплами.

Пневматичні довжиноміри (ротаметри) виготовляються і використовуються комплектами. До комплекту входять блок фільтра 2 зі стабілізатором 1; корпус зі скляною трубкою 9, поплавком 8 і гвинтами регулювання 3 і 6; пневматичний калібр.

Комплекти ротаметрів можуть з’єднуватися у блоки з декількох комплектів (до 10 в один блок). Це означає, що по блоку можна виміряти одночасно до 10 деталей, причому кожна оцінюватиметься за своєю шкалою, і поплавку-ротору. На рис. 1.5.54, в показаний блок із трьох комплектів зі своїми пневматичними калібрами. Один комплект вимірює вали, другий - отвори, а третій - дріт у процесі протягування. За коливаннями висоти поплавка в трубці третього комплекту можна робити висновок про зміни розміру дроту і втручатися в хід технологічного процесу. Таке вимірювання третім комплектом прийнято називати активним контролем, тобто контролем, який виконується у процесі обробки.

Основні параметри довжиномірів пневматичних (ротаметрів):
- інтервал поділки шкали залежить від різниці розмірів зразків і від конусності отвору трубки; виготовляють трубки з конусністю 1 : 1000 і 1 : 400;
- шкали градуюють з цінами поділок: при конусності трубки 1 : 1000 - 0,1; 0,2; 0,5 мкм; а при конусності трубки 1 : 400 - 1,0, 2,0, 5,0 і 10,0 мкм.

Пневматичні довжиноміри використовують широко в серійному і масовому виробництвах при значних кількостях деталей у партії або в потоці. Велика перевага тут у безконтактному вимірюванні і малому зносі калібрів. Зручно також те, що можна калібром працювати на значному віддаленні від стола, на якому розташовано блок комплектів ротаметрів, наприклад, вимірювання при налагоджувальних роботах на стояках-автоматах. При заміні розмірів виготовлюваних деталей досить замінити калібри, зразки або КМД і переставити покажчики границь допусків на трубках комплектів.