UA-75651220-1

Посадка, допуски посадки, зазор, натяг

Усі машини, верстати, пристрої, механізми складаються з взаємоз’єднуваних деталей. Конструкції з’єднань і вимоги до них можуть бути різними. Залежно від призначення з’єднання сполучувані деталі машин і механізмів під час роботи або мають здійснювати одна відносно одної той чи інший рух, або, навпаки, зберігати одна відносно одної повну нерухомість.

Для забезпечення рухомості з’єднання потрібно, щоб дійсний розмір охоплюваного елемента однієї деталі (отвору) був більше дійсного розміру охоплюваного елемента іншої деталі (вала).

Різниця дійсних розмірів отвору і вала, якщо розмір отвору більше розміру вала, називається зазором.
Рис. 1.5.2. Посадка із зазором:
б1 - величина зазора; D1 - діаметр отвору; d1 - діаметр вала
Для отримання нерухомого з’єднання потрібно, щоб дійсний розмір охоплюваного елемента однієї деталі (вала) був більше дійсного розміру охоплюючого елемента іншої деталі (отвору).

Різниця дійсних розмірів вала й отвору до складання, якщо розмір вала більше розмірів отвору, називається натягом.

Слід мати на увазі, що після складання розміри вала й отвору при створенні натягу будуть однакові, оскільки при складанні деталі деформуються, чим і забезпечується нерухомість з’єднання.
Рис. 1.5.3. Посадка з натягом:
б2 - величина натягу; D2 - діаметр отвору; d2 - діаметр вала
Технологічний процес складання з’єднання з натягом виконується або запресуванням із зусиллям вала в отвір (при малих натягах), або за рахунок збільшення безпосередньо перед складанням розміру отвору шляхом нагрівання (при великих натягах).

Сполучення, створене в результаті з’єднання отворів і валів (охоплюючих і охоплюваних елементів деталей) з однаковими номінальними розмірами, зазвичай називають посадкою.

Точнішим є таке визначення: посадка - це характер з’єднання деталей, визначений величиною отримуваних у ньому зазорів або натягів.

Посадки всіх трьох груп із зазорами, з натягами, перехідні з різними величинами найбільших і найменших зазорів і натягів можна отримувати, змінюючи положення полів допусків обох сполучуваних деталей - отвору і вала. Однак, вочевидь, таких сполучень може виявитися безліч, що призвело б до неможливості централізованого виготовлення мірного різального інструменту (свердел, зенкерів, розверток), який формує розмір отвору.

Набагато зручніше з технологічного (під час виготовлення) й експлуатаційного (при ремонті) погляду отримувати різні посадки, змінюючи положення поля допуску лише однієї деталі при незмінному положенні поля допуску іншої.

Різні посадки можуть бути створені зміною лише полів допуску валів при постійних полях допуску отворів. Такий спосіб створення різних посадок називається системою отвору. Деталь, у якій положення поля допуску є базовим і не залежить від характеру з’єднання, що вимагається, називають основною деталлю системи (в розглянутому випадку - отвір). Аналогічні посадки можуть бути отримані в інший спосіб, якщо за основну деталь узяти вал, а для створення різних посадок змінювати поля допусків отворів. Такий спосіб створення називається системою вала.

Таким чином, посадки в системі отвору - це посадки, в яких різні зазори та натяги отримують з’єднанням різних валів з основним отвором (рис. 1.5.4).
Рис. 1.5.4. Графічне зображення посадок у системі отвору:
1 - поле допуску основного отвору; 2 - поле допуску вала для посадки з натягом; 3 - поле допуску вала для перехідної посадки; 4 - поле допуску вала для посадки з зазором
Посадки в системі вала - це посадки, в яких різні зазори та натяги отримують з’єднанням різних отворів з основним валом (рис. 1.5.5).
Рис. 1.5.5. Графічне зображення посадок у системі вала:
1 - поле допуску отвору для посадки із зазором; 2 - поле допуску отвору для перехідної посадки;
3 - поле допуску отвору для посадки із натягом; 4 - поле допуску основного вала
У практиці машинобудування перевага надається системі отвору, оскільки виготовити отвір та виміряти його значно складніше і дорожче, ніж виготовити й виміряти вал такого самого розміру з однаковою точністю.