UA-75651220-1

Фарби і лаки, їх види, призначення, застосування

Лакофарбові матеріали - це однорідні суспензії, які наносять на поверхню виробів з метою захисту останніх від корозії, надання їм декоративного вигляду й інших специфічних властивостей (теплозахисних, електроізоляційних та ін.). За своїм хімічним складом вони поділяються на лаки, емалі, олійні, емульсійні й інші фарби, а також ґрунтовки і шпаклівки (рис. 1.4.9).
Рис. 1.4.9. Лакофарбові матеріали
Останнім часом усе ширше застосовуються емульсійні фарби. До їх складу входять плівкоутворювач, пігмент і емульгатор. Основна перевага перед іншими фарбами - відсутність органічних розчинників, зручність у роботі. Більшість із них розводиться водою.

Для забезпечення надійного зчеплення лакофарбового покриття з поверхнею виробу як проміжний шар між ними наносять ґрунтовку. До складу ґрунтовок входять лак і пігмент, що має захисні властивості. Кожному матеріалу, що підлягає фарбуванню, має відповідати ґрунтовка певного складу. Так, для захисту сталевих виробів застосовують фосфатуючі і протекторні ґрунтовки, а для алюмінієвих і магнієвих сплавів - хроматні ґрунтовки.

Для вирівнювання поверхні виробів перед фарбуванням застосовують шпаклівки. Це спеціальні пасти, до складу яких вводять 85-90 % наповнювачів, решта - плівкоутворювачі (спеціальні шпаклівні лаки), пігменти, затвердники, пластифікатори й інші домішки.

Технологічний процес нанесення лакофарбового покриття складається з таких операцій, як підготовка поверхні, ґрунтування, шпаклювання, фарбування, сушіння (рис. 1.4.10). Після підготовки поверхні (очищення, знежирення) покриття наносять пензлем, хутряним валиком, фарборозпилювачем або ж занурюючи виріб у фарбу. У будь-якому випадку лакофарбовим матеріалам надають необхідної малярної консистенції (робочої густини), застосовуючи відповідні розріджувачі (розчинники). При цьому забезпечують ефективну роботу обладнання і бездефектне покриття.
Рис. 1.4.10. Технологічний процес нанесення лакофарбового покриття
Важливе значення для одержання якісного покриття має правильний вибір лакофарбового матеріалу за маркою. Згідно з ГОСТ 9825-73 марки складаються з літерних і цифрових елементів. Окрім інформації про вигляд і колір матеріалу, вони у зашифрованому вигляді містять дані про його склад, властивості та призначення. Літерами (індексами) позначають плівкотвірну основу, цифрами - групу за призначенням і реєстраційний номер. Наприклад, КО-0035 - кремнійорганічна (КО) шпаклівка (00) з реєстраційним номером 35.

У позначеннях олійних фарб перша цифра після літер МА вказує на основне призначення фарби, друга - на вид оліфи: 1 - натуральна, 2 - оксоль, 3 - гліфталева, 4 - пентафталева, 5 - комбінована. Наприклад, МА-25 - фарба олійна (МА) для внутрішніх робіт (2) на комбінованій оліфі (5).

У кінці деяких марок зазначають додаткові відомості про лакофарбовий матеріал. Так, у марці гліфталевої електроізоляційної фарби ГФ-92ХС, призначеної для покриття нерухомих обмоток електричних машин, дві останні літери означають, що сушіння покриття здійснюється холодним способом, тобто при звичайній температурі.

Іншими позначеннями у марках можуть бути: ГС - гаряче сушіння, ПГ - знижена горючість, НГ - негорюча, М - утворює матове покриття, ПМ - напівматове, ВЭ - містить воду, емульговану у плівкоутворювачі.

Для одержання якісних покриттів з необхідними захисними і декоративними властивостями потрібно добре знати види лакофарбових матеріалів, їх характеристики, здатність до взаємозамінності й оптимальну технологію застосування.
Основою всіх лакофарбових матеріалів є плівкотвірні речовини, що на пофарбованій поверхні утворюють захисну плівку і є зв’язуючими для всіх інших компонентів. Плівкоутворювачами служать рослинні олії, природні та синтетичні смоли, ефіри целюлози, які для нанесення плівки в рідкому стані розчиняють в ацетоні, скипидарі, сольвенті, уайт-спіриті або інших розчинниках. Такі розчини називають лаками. При введенні в лак-основу пігменту одержують емалеві фарби, що визначаються за видом плівкоутворювача, наприклад перхлорвінілова емаль, нітроемаль.

Рослинні олії (оліфи), загущені пігментами, називають олійними фарбами. Пігменти - це порошкоподібні речовини (алюмінієва пудра, вохра), що надають фарбам кольору і підвищують їхні захисні властивості. Додаючи до лакофарбових матеріалів наповнювачі (барит, гіпс, крейду, слюду), їх здешевлюють, а також підвищують міцність і стійкість покриття. Для прискорення висихання олійних фарб вводять сикативи. Це солі свинцю, марганцю, кобальту, цинку або кальцію, утворені жировими, смоляними та нафтеновими кислотами, розчинені в органічних розчинниках.