UA-75651220-1
 

Гнуття металу

   Гнуття - операція, за допомогою якої із заготовок прямолінійної форми одержують заданий виріб.
   Гнуття може виконуватися молотком, при ударі яким заготовка огинається навколо якого-небудь оправлення або вкладиша, набуваючи їх форми, або просто загинається на плиті й у лещатах на потрібний кут. Для гнуття краще, якщо можливо, застосовувати м’які або дерев’яні молотки, що не дають вм’ятин на металі, що згинається.
   Тонкі деталі, вироби з дроту гнуть плоскогубцями або круглогубцями.

  
Основні правила та прийоми гнуття
   Маючи заготовку потрібної довжини, приступають до гнуття.
   Невеликі заготовки затискають для цього в лещата, попередньо надягши на губки нагубники, щоб не зіпсувати деталь рифленими поверхнями губок. Для одержання закруглення потрібного радіуса застосовують різного роду вставки або вкладиші, по яких за допомогою молотків й обгинають заготовку. Вкладиші застосовують також й у тих випадках, коли при складному гнутті після перших операцій не виявляється можливим затиснути заготовку в лещатах. Якщо деталі мають порівняно великі розміри й простір між губками лещат, недостатній для розміщення вільного кінця заготовки, у лещата затискають оправлення (вкладиш) і гнуть по ньому.
   Вироби з дроту діаметром до 3 мм і тонкий листовий метали гнуть плоскогубцями й круглогубцями (рис. 1.6.35).
   Гнуття можна робити також на плиті й у спеціальних пристроях (коли потрібно зігнути партію деталей). Кожний такий пристрій призначається для виконання цілком визначеної операції на конкретній деталі.
   У процесі гнуття перетин металу в місці закруглення спотворюється, що стає відчутним при значній товщині металу. У зовнішніх волокон він дещо звужується, у внутрішніх - розширюється. У таких випадках ударами молотка додатково осаджується опуклість.
   Після закінчення гнуття запилюють кінці заготовки, щоб одержати виріб потрібного розміру.
   Якщо радіус гину дуже малий, то внаслідок значних деформацій у металі може утворитися тріщина. Тому для внутрішніх волокон радіус гнуття не повинен бути менше подвоєної товщини металу.
   При гнутті листового металу, що має після прокатки волокнисту структуру, потрібно стежити за тим, щоб лінія гину не проходила вздовж волокон, інакше метал при гнутті дасть тріщину. Ця лінія має розташовуватися або поперек волокон, або становити з ними кут 45°.
   Заготовки товщиною понад 5 мм гнуть із підігрівом.
  
Розглянемо процес гнуття деяких виробів.
Рис. 1.6.34. Гнуття гачка
Рис. 1.6.35. Пристрій для гнуття
   Гнуття гачка (рис. 1.6.34). Визначивши довжину заготовки, відрізають смугу потрібного розміру й розмічають її. Для одержання закруглення радіусом 30 мм користуються циліндричним оправленням 60 мм. Його затискають у лещата й ударами молотка огинають по ньому заготовку для того, щоб одержати півколо. Далі на плиті відгинають один кінець довжиною 86 мм. Другий кінець загинають на оправленні діаметром 8 мм або ж по вкладишу з ребром, закругленим радіусом 4 мм. Вони затискаються в лещата.
  
Гнуття рамки ножівкового верстата. Відрізавши й розмітивши заготовку, згинають її в спеціальному пристрої. Він являє собою плитку з прорізом за формою косинця ножівкового верстата. На осі, закріпленій у плитці, установлюється важіль із роликом. При його повороті ролик здійснить гнуття.
   Якщо потрібно виготовити лише кілька таких косинців, пристрій можна спростити, взявши плитку із закругленням потрібного радіуса й прикріпивши до неї упор. Загинання виконується молотком.
    При масовому виготовленні деталей гнуття ведуть за допомогою згинальних штампів, спеціальних згинальних пресів, кромкозгинальних верстатів, настільних пристроїв із ручним і механічним приводом.

Гнуття труб
Труби гнуть у холодному й гарячому стані з наповнювачами й без наповнювачів.

                                  Застосування різних способів гнуття труб розглядається в таблиці
     При холодному гнутті з наповнювачем відпалену трубу розмічають і з одного боку заглушають дерев’яною пробкою. Притрушують трубу дрібним сухим піском й, злегка постукуючи, ущільнюють його. Потім ставлять пробку з другого кінця. Підготувавши в такий спосіб трубу, здійснюють гнуття. Наповнювач оберігає при цьому трубу від виникнення складок.
     Гнуття труб вручну виконується за допомогою спеціальних пристроїв. У найпростішому з них (рис. 1.6.36, а) на плиті 1 нерухомо закріплений ролик 3 (або шаблон). Його радіус відповідає радіусу загину труби. Рухомий ролик 6 кріпиться на важелі 5, вісь 4 якого встановлена в центрі нерухомого ролика. Обидва ролики мають жолобки по діаметру труби. Щоб труба не зміщувалася при гнутті, на плиті є упор 2. Установивши трубу між роликами так, щоб вона впиралася в упор, повертають важіль. При цьому рухомий ролик тисне на трубу й обгинає її навколо нерухомого на заданий кут.
     Щоб уникнути появи тріщин при гнутті, необхідно, щоб радіуси вигину труб були: для сталі марки 10 не менше 2,5 діаметра труби, для сталі 20 не менше 3 діаметрів, для сталі 45 не менше 4 діаметрів.
     Зварені труби, що мають шов уздовж твірної, потрібно розташовувати при гнутті так, щоб шов був збоку й зовні, інакше він може розійтися.
     Сталеві труби діаметром понад 30 мм гнуть у нагрітому стані з наповнювачем. Місце гину нагрівається при цьому зварювальним пальником, паяльною лампою або газовим полум’ям до температури 850-1100 °С на довжині, яка дорівнює приблизно шести діаметрам. Щоб при нагріванні могло виходити повітря, у пробках, якими заглушена труба, роблять невеликі отвори, інакше пробки можуть вискочити або може розірватися труба. Після нагрівання трубу загинають по копіру вручну (рис. 1.6.36, б).
Рис. 1.6.36. Гнуття труб:
а - із застосуванням трубогину; б - з нагріванням
      При гнутті тонких мідних або латунних труб їх заповнюють розплавленою каніфоллю. Для видалення її після гнуття трубу злегка нагрівають, починаючи з кінців, при нагріванні середини можливі розриви труби.
      При масовому виготовленні деталей із труб, а також для гнуття труб великого діаметра застосовують спеціальні трубозгинальні верстати (рис. 1.6.37).
Рис. 1.6.37. Гнуття труб на трубозгинальних верстатах
     Брак при правці та гнутті. Техніка безпеки
      Основним видом браку при правці металу є вм’ятини й забоїни на поверхні виробу. Вони є наслідком недотримання основних правил правки, застосування молотків із квадратними бойками, з дефектами або таких, що не мають відполірованих бойків, а також нанесення дуже сильних ударів. При гнутті можуть вийти вироби з розмірами, що не відповідають кресленню. Це є наслідком неправильного розмічання, застосування менших або більших за розміром оправлень і вкладишів, неправильного закріплення заготовки в лещатах. Тріщини при гнутті можливі тоді, коли радіус гину менше мінімально припустимого. Ушкодження оброблених поверхонь виникає при закріпленні заготовки в лещатах без нагубників, при нанесенні сильних ударів молотком.
       Правила техніки безпеки при правці й гнутті полягають здебільшого в такому: молотки мають бути добре осаджені, не допускається тріщин на рукоятках і на бойках молотків; при правці листового металу необхідно працювати в брезентових рукавичках, щоб не зашкодити рук гострими кромками; роблячи гаряче гнуття труб, слід надягати рукавиці.
       Працюючи на верстатах, необхідно дотримуватися правил техніки безпеки, зазначених у відповідних інструкціях.