UA-75651220-1
 

Правка металу

     Сутність процесу правки
  
  Правкою називається операція з випрямлення вигнутого або пожолобленого металу ударами молотка або тиском преса. Правці піддаються тільки пластичні матеріали - сталь, латунь, мідь, алюміній. Виконується вона на плитах, ковадлах, рейках.
     Правильні плити (рис. 1.6.26) виготовляються з чавуну або сталі. Литі чавунні плити з рівною й чистою робочою поверхнею можуть бути монолітними (суцільними) або коробчастого перетину з ребрами жорсткості усередині. Їх розміри: 400 × 400, 750 × 1000, 1000 × 1500, 1500 × 2000, 2000 × 2000 мм тощо. Установлюють плити на фундаментах, металевих або дерев’яних підставках висотою 0,8-0,9 м.
Рис. 1.6.26. Правильна плита
     На рейках правлять смуговий і прутковий матеріал, на ковадлі - дрібні деталі.
     Для ручної правки застосовуються сталеві та м’які молотки, бруски, важелі.
     Сталевими молотками правлять смуговий, прутковий матеріал і порівняно товсті листи. Найчастіше застосовуються молотки з круглим бойком. Вони не мають кутів, тому створювані ними вм’ятини будуть менш глибокими.
     Оброблені поверхні, тонкі вироби зі сталі й кольорових металів правлять м’якими молотками (рис. 1.6.27, а), що мають бойки з міді, латуні, свинцю, дюралюміну, фібри. За відсутності їхні удари наносять сталевими молотками через прокладки з м’яких матеріалів.
Рис. 1.6.27. Інструменти для правки:
а - м’які молотки; б - киянки; в - спеціальні рихтувальні молотки
     Тонкий листовий метал випрямляється дерев’яними молотками (киянками) (рис. 1.6.27, б), дуже тонкі листи - металевими або дерев’яними брусками (гладилками).
     Загартовані деталі правлять носками сталевих молотків або спеціальних рихтувальних молотків, що мають два носки (рис. 1.6.27, в).

Правка різних виробів
     Правка смугового металу. Вигнуту по широкій стороні смугу укладають на правильну плиту опуклістю догори й наносять по опуклості удари. Спочатку вони мають бути сильними, у міру випрямлення сила удару зменшується. Час від часу смуга повертається, щоб не одержати опуклості з протилежного боку. Контроль ведеться на око або за допомогою лінійок. Можна перевіряти якість правки, поклавши смугу на плиту й натискаючи по черзі на її краї. Добре виправлена смуга буде при цьому нерухомою.
     Якщо тонка смуга вигнута на ребро, її правлять на плиті, наносячи удари носком молотка рядами, починаючи з увігнутої кромки. В увігнутій частині удари мають бути сильніші, у міру переходу до опуклої сторони вони повинні слабшати. У процесі правки ввігнута частина витягається й смуга випрямляється. Такий метод правки, коли випрямлення відбувається за рахунок розтягання металу, називається рихтуванням.
     Невеликі, нетовсті деталі можна випрямляти, затискаючи їх між губками лещат.
     Скорчені смуги затискають у лещата й випрямляють за допомогою важелів, що мають вилки, або ручними лещатками. В останньому випадку кінець смуги, що виступає з лещат, затискають лещатками й, обертаючи їх важелем, роблять правку.
    
Правка пруткового матеріалу й валів. Квадратні, шестигранні й круглі прутки діаметром до 30 мм правлять так само, як і смуговий матеріал. При цьому в процесі випрямлення круглі прутки повертаються.
     Вали й круглі прутки діаметром понад 30 мм правлять за допомогою гвинтових пресів (рис. 1.6.28). Вал укладають у призми опуклістю догори й натискають гвинтом із призматичним наконечником. Відстань між призмами можна регулювати.
Рис. 1.6.28. Прес для правки валів
     Контроль правки ведеться в центрах, наявних у передній частині преса.
     Якщо вал має різкий перегин, місце вигину підігрівається, інакше можуть з’явитися тріщини.
  
  Правка листового металу. Опуклості в листів утворюються в результаті того, що метал у цьому місці розтягнутий. За наявності опуклості правку ведуть, наносячи удари від країв у напрямку до опуклості (рис. 1.6.29). При цьому витягаються краї й опуклість зникає. Біля країв удари мають бути сильніші, а ближче до опуклості - слабші.
     Коли лист має кілька опуклостей, їх спочатку з’єднують в одну, наносячи удари між ними, а потім уже правлять описаним вище способом.
     За наявності в листа хвилястості по краях і рівній середині правку ведуть, наносячи удари від середини в напрямку до хвилястості.
Рис. 1.6.29. Прийоми правки листового металу
     Тонкий листовий матеріал найкраще випрямляти дерев’яними молотками, а дуже тонкі листи - проводячи по них гладилками.
     У процесі правки листового матеріалу не слід наносити удари по тому самому місцю - можуть з’явитися тріщини.
     При правці тонких листів удари мають бути несильними, інакше можливі пробоїни в листах.
 
   Правка (рихтування) загартованих предметів. У процесі загартування деталі деформуються (жолобляться). Для випрямлення тонкі вироби укладають опуклістю донизу (рис. 1.6.30, а) і наносять часті слабкі удари носком молотка або рихтувальних молотків, рухаючись від середини до країв в обидва боки. При цьому розтягуються верхні волокна й деталь вирівнюється.
Рис. 1.6.30. Правка загартованих предметів:
а - випрямлення тонких деталей, б - правка зменшених кутів, в - правка збільшених кутів
     Якщо вироби товщиною понад 5 мм прогартовуються не на повну глибину й мають грузле осердя, їх можна правити, як незагартовані предмети.
     Деталі типу косинця змінюють при загартуванні кути. Коли кут зменшився, удари наносять у вершини внутрішнього кута (рис. 1.6.30, б), коли він збільшився, - у вершини зовнішнього кута (рис. 1.6.30, в).
     Термомеханічний спосіб правки полягає в рівномірному прогріванні деталі по всьому деформованому перетині з наступною правкою зовнішнім зусиллям. Нагрівання здійснюється газовими пальниками або індуктором до температури відпалу (750-800 °С). Індукційне нагрівання струмами промислової частоти відбувається в такий спосіб: деталь (наприклад, вал) ізолюють азбестом й обмотують зварювальним кабелем перетином 80-100 мм2 (з розрахунку 16-20 витків на 1 м довжини ділянки, що нагріває). Поверх кабелю укладають другий шар азбесту. Струм подається від зварювальних трансформаторів (напруга 50-60 В, сила струму 800-1000 А).
     Правка й рихтування без нагрівання вм’ятин капотів, крил, кабін застосовуються, якщо товщина їхніх стінок не перевищує 1 мм.
     Процес попереднього вирівнювання вм’ятин шляхом вибивання ввігнутої частини панелі до одержання її правильної форми в грубому вигляді називають вибиванням. Процес остаточного вигладжування поверхні після вибивача називають рихтуванням. При правці вм’ятини під неї встановлюють підтримку 2 (рис. 1.6.31, а), ударами вибійного молотка по вм’ятині вибивають її до рівня неушкодженої частини поверхні; підрівнюють дерев’яною або гумовою киянкою горбки, що залишилися після вибивача. При правці вм’ятин дотримуються таких вимог: глибокі вм’ятини без гострих загинів і складок вирівнюють, починаючи з середини й поступово переносячи удари до краю; вм’ятини з гострими кутами вибивають, починаючи з гострого кута або з постави складки; пологі вм’ятини виправляють із країв, поступово переносячи удар до середини.
     Рихтування може бути ручним і механізованим. Ручне рихтування виконують рихтувальними молотками підтримками, які добирають за профілем відновлюваних панелей. Під розтягнуту поверхню підставляють підтримку 2 (рис. 1.6.31, б), що однією рукою притискають до панелі. По лицьовій стороні відновлюваної поверхні наносять часті удари рихтувальним молотком 4 так, щоб вони потрапляли на підтримку. При цьому удари поступово переносять із однієї точки на іншу, осаджуючи горбки й піднімаючи ввігнуті ділянки. Рихтування продовжують доти, поки долоня руки не перестане відчувати шорсткість. При роботі необхідно вдаряти всією площиною головки молотка. Удари гострим краєм головки залишають насічки (фляки), які важко видалити.
     Після рихтування поверхня панелі злегка зачищають личкувальним напилком, за допомогою якого виявляються поглиблення. Ці низькі місця розтягують рихтуванням до одержання суцільної обпиляної поверхні.
Рис. 1.6.31. Вибивання і рихтування вм’ятин:
а - вибивання; б - рихтування; 1 - вм’ятина; 2 - підтримка; 3 - вибивач; 4 - рихтувальний молоток
   Правка вм’ятин з нагріванням. При товщині металу понад 2 мм вм’ятини правлять із застосуванням газополуменевого нагрівання. Деталі товщиною 2-3 мм нагрівають у зоні правки до температури 650-700 °С, товщиною 4-5 мм - до 850-900 °С. Ширина зони нагрівання не повинна перевищувати п’ятикратну товщину листа. Нагрівання ведуть з опуклої сторони вм’ятини й смуги нагрівання розташовують по схилі опуклості на 80-100 мм від її границі.
      При сферичній або овальній формі опуклості смуги нагрівання розташовують по її контуру, а при циліндричній формі - паралельно її твірній. Якщо нагрівання не дало необхідного ефекту, то після остигання деталі на відстані 80-100 мм від першого контуру наносять другий контур нагрівання.
      Для правки листів товщиною 2-4 мм застосовують дерев’яні киянки масою 0,5-0,8 кг зі сферичною поверхнею бойка. Спочатку вм’ятину виправляють навколо нагрітих ділянок, а потім у нагрітій ділянці, підставляючи під неї підтримку. Виправляють по не остиглій (до потемніння) після нагрівання деталі з опуклої сторони. Нагрівання дюралюмінієвих деталей при правці роблять до температури 350-470 °С.
    
Правка вм’ятин паливних і мастильних баків. Вм’ятини виправляють за допомогою гачка, що приварюють до ввігнутої ділянки. Користуючись важелем, витягають ум’яту поверхню, після чого приварений гачок відрізають.
    
Газополуменева правка. Застосовується для випрямлення профільного металу (куточків, швелерів, двотаврів), пустотілих валів, товстої листової сталі, кувань і виливків, зварених конструкцій.
      Вигнуте місце (опуклість) нагрівають зварювальним пальником (рис. 1.6.32) до вишнево-червоних кольорів. Оточуючі шари металу прохолоджуються при цьому сирим азбестом або мокрими ганчірками. Оскільки нагрітий метал має більшу пластичність, а охолоджені ділянки підвищений опір, то при охолодженні нагрітого місця струменем стисненого повітря воно стиснеться, і метал випрямиться.
Рис. 1.6.32. Правка труби методом нагрівання й охолодження
     Гаряча правка металів. Заготовки великого перетину, деталі, що мають різкий перегин, правлять у гарячому стані. Гарячій правці піддаються зазвичай деталі з неопрацьованими поверхнями.
     Температура нагрівання вигнутого місця має бути в певному інтервалі (для сталі верхня границя - 1100 °С, нижня - 850 °С). При нагріванні вище верхньої границі може настати перегрів металу, при правці металу, що має температуру, меншу нижньої границі, у виробі можуть з’явитися тріщини.

     Механізована правка металу
     Механізована правка виконується за допомогою правильних вальців і пресів, а також спеціальними пристроями.
     Правильні вальці (рис. 1.6.33) мають валки, що обертаються в різні боки. Заготовка, що випрямляє, подається у валки, затягується й, проходячи між ними, випрямляється.
     Вальці для правки листового металу мають круглі валки, для правки сортового матеріалу (куточків, швелерів тощо) - валки зі струмками по профілю металу, що випрямляє.
     Правильні преси випрямляють метал товщиною до 25 мм. Пуансон, установлений на повзуні у верхній частині преса, одержує рух від механічного або гідравлічного приводу. Випрямлюваний прутковий або смуговий метал розташовується на опорних колодках на столі опуклістю догори; за рахунок тиску пуансона виконується правка.
Рис. 1.6.33. Схема роботи листоправильних вальців:
а - правильні вальці (загальний вигляд); б - схема роботи правильних вальців